Гуцуляк Василь Степанович (1944-2021)

Не стало прекрасної людини – люблячого чоловіка, батька, дідуся Василя Гуцуляка. Всі, хто знав покійного, відчували до нього особливу симпатію, бо він був не тільки надійним товаришем, але й весельчаком, який ставав душею будь-якого товариства.Уродженець славної Маняви, села де знаходиться всім відомий Манявський Скит і куди на його запрошення ми, його товариші-філателісти, їздили поклонитися історичній православній святині, а також напитися життєдайної водиці з-під Блаженного Каменю. Дотепні жарти Василя Гуцуляка були немов євшан-зілля, яке допомагало всім, хто був у мінорному настрої.

За місяць йому мало виповнитись 77 років. Здавалося б дві сімки разом – це щастя в квадраті, але сталося трагічне нещастя. Не витримало серце, яке в покійного було по-справжньому добре, як у біблійного Самарянина. Спочивай з Богом, дорогий друже. У відомому тропарі чину літії за спочилого є такі слова: «Зо святими упокой, Христе, душу раба твого, де немає недуги, ні смутку, ані зітхання, але вічне життя».

Вічная пам’ять.

ПАМ’ЯТІ ДРУГА

ВІДХОДЯТЬ В ВІЧНІСТЬ ДРУЗІ І ЗНАЙОМІ…

ЖНИВА ЗБИРАЄ НЕВБЛАГАННА СМЕРТЬ.

І ЗНОВУ ГОРЕ У ЧИЙОМУСЬ ДОМІ,

ДУША Ж ПЕЧАЛЛЮ ПОВНИТЬСЯ УЩЕРТЬ.

МИ НАЧЕ ЛИСТЯ НА ЖИТЕЙСЬКІМ ДРЕВІ,

ПРИЙДЕ ПОРА – ДОДОЛУ ВСІ ВПАДЕМ.

І В ПРАХ РОЗЧИНИМОСЬ В ЗЕМЕЛЬНІМ ЧРЕВІ,

А ЗГОДОМ ВВЕРХ РОСЛИНАМИ ЗІЙДЕМ.

ТОЙ, ХТО ПРОЖИВ СВОЄ ЖИТТЯ ДОСТОЙНО,

ДОБРО ТВОРИВ І ЛЮДЯМ РОЗДАВАВ,

З’ЯВИТЬСЯ В КВІТЦІ, МОВ З ПІД ПЕНЗЛЯ ЩОЙНО

І ЗАЦВІТЕ СЕРЕД РОЗЛОГИХ ТРАВ.

А ХТО СВІЙ ВІК ПРОВІВ ДАРЕМНО Й МАРНО,

ТОЙ ПРОРОСТЕ ОСОТОМ-БУР’ЯНОМ.

І СПОКОНВІК СТРАХІТЛИВО Й ПРИМАРНО

БУДЕ ЛЯКАТИ ВСЕ ЖИВЕ КРУГОМ.

ОСТАНКИ ТЛІННІ У ЗЕМЛІ РОЗТАНУТЬ,

ЗРОСТУТЬ ІЗ НИХ ЧИ КВІТКА, ЧИ РЕП’ЯХ.

ТА В ПАМ’ЯТІ ЛЮДСЬКІЙ ЛИШ ТІ ЗОСТАНУТЬ,

ХТО У ЖИТТІ ПРОЙШОВ ДОСТОЙНИЙ ШЛЯХ.