Чи вірите Ви в чудеса? Не всі дадуть ствердну відповідь. Що ж, кожен може мати свою думку. Я у дива вірю, бо маю неабиякий в тому досвід. Дивовижні речі відбуваються доволі часто, ми навіть цього інколи не помічаємо. А чудеса таки є.  Про один такий випадок зараз розповім.

Скільки себе пам’ятаю, збирав марки. Принаймні рахував за таке. У батька було кілька альбомів і мені дозволяли час від часу милуватись ними. Безумовно, найбільший інтерес тоді викликали яскраві різнокольорові марки, присвячені природі. Ну, а якщо врахувати мою палку прихильність до усякої живності, будь-то рибки, пташки чи ще якісь звірятка, то однозначно найулюбленішою темою філателії була «тваринна».

Багата наша земля на видатних людей. Талановиті сини і дочки Галичини уславили себе у найрізноманітніших галузях. Завдяки наполегливим пошукам все більше таємниць відкриває нам спадщина знаменитих краян.

У цьому році вся спортивна (і не тільки) громадськість Львівщини святкує славну – 140-річницю з дня народження Івана Боберського, провідного діяча спортивно-гімнастичного руху України, теоретика та ідеолога, організатора українського сокільства та пласту, активіста УСС.

За деякі знаки поштової оплати, тобто марки, колекціонери викладають чималі кошти, які можуть вимірюватися сотнями, тисячами, а в деяких випадках і мільйонами доларів. Натомість розрекламовані блоки та марки «Євро 2012» попитом майже не користуються. І коли ажіотаж навколо ЄВРО 2012 був у розпалі, й чимало приватних та державних структур, а також окремих людей, користуючись щасливою нагодою, прагнули заробити якнайбільше, розрахунки Укрпошти і сподівання філателістів на прибутки та задоволення духовних потреб від поштових марок виявилися нездійсненними.

Цікаву і малодосліджену сторінку частину української преси складає філателістична преса. Спеціалізованих, ґрунтовних розвідок з цього питання не було. Свого роду бібліографічний довідник з української філателії уклав канадський дослідник, за походженням українець, Олександер Малицький. Окрім часописів в його довідник включено рубрики в нефілателістичних періодиках, які одначе були присвячені філателії. Чимало відомостей з української філателістичної преси є в фундаментальній праці «Начерк історії української філателії» Романа Бишкевича.

Витоки філателістичного колекціонування на Галичині очевидно слід шукати ще з часів появи перших поштових марок. Першими збирачами марок були особи, що вели в силу обставин жваве листування – духовенство, вчителі та жінки. Зокрема відомо, що велику збірку марок мав священник Йосип Погорецький (1802-1890) із с. Вацевичі на Дрогобиччині. Серед його особистих паперів був один примірник першого австрійського журналу «Der Briefmarken Anzeiger» за 1867 рік. Син священника Погорецького, Іполит (1859-1934) також займався філателією.

Літопис соборності в художніх мініатюрах

Різнобічно обдарований англієць Роуленд Хілл (1795–1879 рр.) став відомим й уславленим на батьківщині та в Європі як шкільний педагог-новатор ще за життя. Але всесвітня пам’ять про нього збереглася завдяки запровадженню в 1840 році такого собі мініатюрного папірця — поштової марки. Перша з них з портретом молодої королеви Вікторії отримала назву за кольором друку та номіналом 1/12 шилінга — «Чорний пенні».

Немістечкова справа

Дефіцит поштових марок б’є не лише по бюджету, а й по державному іміджу

Минулого року в друкованих і електронних виданнях було чимало критичних виступів на адресу УДППЗ «Укрпошта». Особливу увагу Асоціації філателістів України привернули публікації в часописах «Урядовий кур’єр» (Де українська марка?, 17.05. 2011 р.) та «Літературна Україна» (За глечиками гетьманів не видно, 29.09.2011 р.) про дефіцит у країні поштових марок.

Філателісти добре знають, що, окрім зовнішньої привабливості, у предметі їхнього колекціонування закладено приховані властивості. Так, зібрані й систематизовані в хронологічному порядку поштові марки будь-якої країни, незважаючи на суб'єктивність їхнього походження, з плином часу перетворюються на об'єктивний та безпристрасний художньо-документальний літопис держави. Не виняток і українські поштові мініатюри.

Уже перші сторінки альбому їхнього зібрання багато про що нагадують І свідчать. Ось перші п'ять марок європейського ґатунку далекого 1918 року "Українська Народна Республіка" талановитих майстрів Г. Нарбута та А. Середи;

Першоджерелом знань Тараса Шевченка з історії України були народні перекази, пісні, історичні думи. Змалечку він чув їх у родинному колі, з уст односельців, кобзарів. Упродовж життя його світогляд розширювався завдяки широкому колу знайомств із видатними діячами культури й науки.

Найдавнішою постаттю в історії України, відтвореною у філателії, була княгиня Ольга (марка України 1997). її Шевченко згадав у повісті "Несчастный" (1855) у зв'язку з легендою про наказ княгині спорудити могилу на місці вбивства чоловіка князя Ігоря.